velmyshanovnyi

...думаєш
...думаєш
...думаєш
...думаєш

...і ось нарешті приходить ВІН - спокій...
...клятий спокій, що рве на малесенькі шматочки - на атоми...

...спокій, що наповнює до межі. спокій, що переливається через край...
...спокій що робить з драйвового житття - пластилін

пластилін з якого можна зліпити БУДЬ ЩО....

але натхнення ліпити - НЕМА :(

і нема межі тому відчуттю...
...і кожен звук, що ти вимовиш, і кожна думка яка промайне, кодний подих і подив наповнені тим пластиліном, що втікає до кожної клітинки мозку немов у губку що вже просякла наскрізь вилитою на неї водою...

і чекаєш тієї миті коли музика наповнить тебе до межі, коли сядуть ВСІ КОМПЛЕКТИ акамуляторів на плеєрі...
...і ось коли вмирає останній звук у навушниках...
коли вже нема а ні акумуляторів, а ні батарейок. лише тоді починаєш розуміти - ЦЕ КІНЕЦЬ!!!

...ти думаєш що ВСЕ???
ти просто невіриш в ЦЕ!!!
просто не погоджуєшся - не можеш змиритись...

...і перемикаєш КОМП на Муз.ЦЕНТР - і вже звук наповнює не тільки твій слух...
...ВІН наповнює ТЕБЕ! Він навколо, його можна торкнутись, можна відчути його доторк....

можна перенестись в НЬОГО

і коли кожен звук знову і знову наповнить тебе до межі, коли кожен спогад, кожна мить, кожен подих, погляд, запах, доторк.............

...згадка лишень про ту мить... і усвідомлення що "мить" на клавіатурі завжди під пальцями...

мить спокою - пластилінова мить...
...мить яку ти ЗНОВУ памЯтатимеш все життя
мить коли нарешті приходить він - клятий спокій...