velmyshanovnyi

...жив був жолудь, висів він на дубі і так йому хотілось щооось новеньке спробувати...
минуло літо.... і ось одного разу на якусь мить щооось змінилось....
і він зрозумів цю зміну лише під кінець цієї миті-зміни....
він зрозумів що він _Л_Е_Т_И_Т_Ь_!
і тільки він це зрозумів, як відбувся страшний удар об холодну, тверду землю....
і хоч цей удар і повідбивав у нього все що могло відбитись... памЯть про ту мить у нього залишилась назавжди!
минали роки... жолудь лежав на землі, як і тисячі інших жолудів...
деяких з них з'їли свині, деякі згнили, деякі припали пожовклим листям...
і тільки цей жолудь що пам'ятав про мить польоту зміг прорости... пустити корені крізь каміння...
(старого великого дуба вже не було, бо його спиляли "на олівці")
а жолудь продовжував мріяти далі...
і от одного разу він зрозумів - щось знову змінилось, ...він вже не на землі, а НАД НЕЮ!
...він став молодим пагоном, дубочком...
спочатку маленьким, а потім все міцнішим і величнішим...
а через 30 років зрозумів, що має на собі з десяток таких же мрійників, як і він сам...
через 70 років він досяг максимальної величі та краси, і його вже оточував невеличкий дубовий лісочок...
лісочок жолудів-мрійників, які змогли лишитись собою та перетворитись у величні дерева...
минали століття... і оточуючі краєвиди завжди берегли для нього памЯть того ПОЛЬОТУ, та памЯть мрій зеленої молодості...