Днями нарешті реалізував давню мрію - написати дещо для Вікіпедії. Якщо чесно, кілька місяців тому зауважив, що хтось написав гасло про мене, тоді ж я дещо поправив. Для приколу скажу - що є невеличка заметка про мене і в польськомовній енциклопедії. Давно не дивився, але було написано, що я дзєнікаж український походзєння грузінськєго, якось так.
Почав із статті про миколаївську газету
"Чорноморія", яка дала мені путьовку в журналістику.
Сьогодні створив доволі велику статтю
"Овсієнко Василь Васильович" - бо ця фантастично скромна й працелюбна людина в середині 90-х часто заміняла мені батьків. Під час служби в армії, я часто втікав із холодної казарми й біг до пана Василя. Він мене частував борщем та оладками. Я спав десь до шостої ранку на розкладачці, пив чай і біг назад на службу... Ну, а про наші подорожі концтаборами Росії від Соловків та Карелії й до Уралу можна довго розповідати.
Попутно вніс доповнення у гасла "Радомишльський район", "Леніне", "Великі Українці", "Кривенко Олександр Анатолійович",
"Поступ (львівська самвидавча газета)", "Сергій Набока". Зробив невеличку статтю й про Набокин
"Голос відродження" - це була перша газета в кінці 80-х, яка стояла на незалежницьких позиціях.
Звісно, розібратись у хитосплетінні тегів, позначок і прочая важко. Часу забирає чимало. Прийшла в голову ідея працювати з кимось у парі. Я, скажімо, пишу і сканую обкладинки, фотографії, а хтось їх вставляє. Розподіл праці ще ніхто не скасовував, хехе;)
Десь у коментарях зауважив, що люди, які роблять українську Вікіпедію, нагадують сектантів. У них свої "символи віри", дотримання яких суворе. Новачків постійно скеровують в істинний бік. Тут стає ясно, що навіть дрібниці мають значення. Цікаво. Затягує. Та й користь очевидна.